новини | пошта | nota bene

ТВОРИ

   Ігор ЖЕЛЕМ

   p2p

   уривок

Він одразу зауважив погляд убивці. Олаф став легендою мережі завдяки особливому почуванню небезпеки. На поталу віртуальним левам і лютим реальним термінаторам кинули усіх його попередників і адептів. Уникнув страти тільки Олаф. Він став дияволом протоколу p2p!

Небесні очі фатальної білявки прострілювали мінливий морок чималого бару у напрямі прибулого. Для Олафа вони були наче лазерні промінці - крижані і безжальні. І миготливі - прискіпливий погляд ката зникав у великій юрбі розцяцькованих дансерів посеред бару. Люті металеві ритми і мерехтіння стробоскопа під стелею обертали цих нещасливців на комічних маріонеток. Вони сіпалися, наче наступили на оголений електричний дріт.

Олаф не став задкувати. Вихід, мабуть, уже заблокований і порятунок був саме тут, у натовпі екзальтованих солтових наркоманів і дрібних пачкарів. Олаф без вагань приєднався до них і одразу став непримітним. Він діяв блискавично - стягнув із себе і відкинув геть штурмівку, шолом і атмосферний очисник, що могли викрити його, натягнув інтерфейсні окуляри і перемкнув мозковий імплант на режим надтермінової втечі. І як останній резерв - тривким притиском долоні розломив затаєну у лівому передпліччі капсулу смертельно небезпечного октагонського стимулятора. Це був відчайдушний крок, але тепер важилося його, Олафа, життя. Ще ніколи убивці зі Служби галактичної безпеки не підступалися до нього так близько.

Заборонений стимулятор знімав усі табу із внутрішніх систем організму. Серце подвоювало ритм, залози неконтрольовано викидали у кров стресові гормони, а мозок перемикався на граничну швидкодію. Прискорення було таким стрімким і раптовим, що здавалося, ніби час навколо уповільнюється. Не зараджували навіть вживлені тепер у кожного реаніматори, майже третина людей у такому стані помирала.

Час для Олафа дійсно сповільнився. Рухи дансерів тепер вбачалися йому млявими, а блимання стробоскопа не таким виснажливим. Дужки окулярів сполучилися нарешті з імплантами на зашийку і ввімкнувся інтерфейс стеження. Тепер Олаф бачив найменші подробиці навколо і міг ефективно прогнозувати події. Фільтр безпеки позначив агресивних п'яниць у барі зеленими мітками, трьох охоронників і їх зброю відтінив спокійним синім кольором і тільки білявку, що прийшла по душу Олафа, окреслив червоним контуром тривоги.

"У неї немає спільників? - здивувався Олаф.- Вона полює наодинці. Надто самовпевнена або... це робот!".

Проте навіть посилений фільтр безпеки не вбачав у прибулій жодних ознак робота. Так, повнісінько імплантів, досконалі жіночі форми, якими тепер нікого не здивуєш, але ніяких стигматів кіборга. Це було дуже вродливе усміхнене дівча, яке збиралося одному з присутніх вкоротити віку - з холодним серцем. На противагу Олафу - його серце гупало у грудях як потужна помпа, м'язи повнилися штучною силою октагону, а мозок жадібно поглинав неймовірну кількість інформації з інтерфейсу стеження. Повітряна суміш, гравітація, вічка огляду, загратовані чомусь вікна, пожежні гідранти, якісь кольорові промінчики, відлиски, стогони, зойки, ближнє коло оточення, віддалені загрози, потенційні перешкоди, пружні груди і граційні ноги його особистого ката...

Білявка вискочила на стійку бару, наче малася намір там втяти канкан чи оголитися на догоду хтивим пілотам в уніформах, що сиділи поруч неї і живилися якимось місцевим зеленавим питвом. "Намагається знову побачити мене у натовпі" - здогадався Олаф. Звиклий до усього бармен цього разу дався маху. Він завчено схопив дівчину за гомілку p наміром зіштовхнути зі стійки униз, але негайно отримав у відповідь дошкульний удар п'ятою у щелепу. Білявка навіть не озирнулася. Зрештою, це було зайвим: бармен із роз'юшеною пикою виконав сальто назад через голову і сторчма гримнувся у полиці з напоями. Охоронник окрай ближніх дверей схопив паралізатор, але дівчина його випередила. Вона вихопила у пілота важку скляну пляшку із зеленим трунком і пожбурила в шолом охоронцеві. Шолом витримав атаку, але струс був таким, що цербер втратив рівновагу, перечіпився через сходину і важко гримнувся у натовп, який, власне, і мав охороняти.

Ситуація перестала бути керованою. Вогник агресії зашарівся і миттєво перейняв увесь бар. В охоронників полетіли стільці, підпилі пілоти схопилися з реперами біля стійки, а розігріті оптичним галюциногеном дансери перетворилися на екзальтованих психопатів, які торощили усе й усіх навколо. Білявка без вагань плигонула у це біснувате стовпище. "Вишукує мене,- зміркував Олаф.- Варто звідси забиратися...". Піднесений октагоном, він дерся крізь натовп якомога швидше. Когось Олаф по-простацьки відштовхував, якомусь запеклому байкеру висмикнув добрячий шмат рудої бороди і потривожив щелепу, а його друзяці звихнув мізинок і роз'юшив дзьоба. Він зовсім не мав часу на перепросини чи вмовляння, бо тікав від самої смерті.

Уже поблизу дверей вбиральні, обіч горішньої дужки окулярів, заблимав кармінний вогник перестороги. Фільтр безпеки вирізнив у стелі бару гармати поліцейського газу. Часу лишилося небагацько. Уже за мить знавіснілі дансери стануть завзято блювати, а потім перекинуться на безвільні сморідні лантухи. Олаф проскочив у вбиральню, заблокував за собою вхідну діафрагму і стрибнув у чоловічий сектор. Солом'яний поліцейський вогник жахтів під стелею, але газових гармат тут не було. Побіля кабінок навколішки сиділи дві півоголені ревнительки солту. Вони вирячилися на тліючу у них в долонях кісточку оптичного наркотику. Щоб не пристатися до них Олаф одразу відвернув погляд. Із кутової кабінки визирнув спітнілий від страху дилер.

- Облава? - запитав він.

Олаф висмикнув із кишені променевий ніж, увімкнув його на цілковиту потужність і розрізав головки шурупів, що утримували на стіні масивну керамітову мушлю. Труби не витримали навантаження, відломилися, мушля осіла на підлогу і в кутову кабінку вистрілив потужній струмин шпаркої води. Дилер зойкнув від болю, випурхнув із кабінки і метнувся скидати солт. Він розумів, що пісуар тепер його порятунок, бо навіть крихта цього галюциногену у спідньому буде вартувати десять років каторги на якихось тропічних плантаціях. Пісуар миттєво розчиняв солт і коштовні камінці назавжди щезали у каналізації - а водночас із ними мерхла обмара заслання. Тепла калюжа на кахляній підлозі не мулила дівчат, доки дилер не отямив їх відром крижаної води. Тліючий камінець у долонях вичах, транс увірвався і панянки заверещали, наче перестріли раптом серійного вбійника і гвалтівника.

   далі буде...

Copyright © Ігор Желем, 2000 - 2025  SF - хроніки