новини | пошта | nota bene

ТВОРИ

   Ігор ЖЕЛЕМ

   ПРИРЕЧЕНА  ЦИВІЛІЗАЦІЯ

   уривок

Патрульний бот неквапно ковзав над чарівною гірською країною. Височезні скелі, виткі хребти, глибокі межигір'я, льодовики, блакитні озера, річки... Мляве сонце вже ховалося за обрієм. Бот поринав у царину сутінків і довгих кутастих тіней. Прибульці вже не таїлися на цьому відлюдді. Тільки дикі звірі... Холодний рвучкий вітер стогнав на крижаних схилах, бовтав скибочки хмар зі сніговим пилом, намагався штовхнути кудись у прірву дивовижний літальний апарат. Бот нагадував іграшкову дзигу. Уздовж гострого, як лезо, обтічника вперто блимали бортові вогні. Буремні подмухи вітру розбивалися об це лезо навпіл, зісковзували до помітного стовщення у центрі – там пульсував потужний осьовий маяк, потім кружляли услід прибульцям каламутним білявим пасмом.

Святковими, в урочистих білих шатах, були тільки верховіття скель і їх урвисті схилки. Внизу, на передгір'ї і видолинках, хуртовина вщухала, сніг робився темним, брудним, лускався на клаптики і поступово зникав у високогірних луках. Там соковиті і вологі трави межували з острівцями чагарнику, зеленими хвилями котилися до гіллястого ялинового лісу. Із ущелин і похмурих буреломів, піднімалися сутінки. Ліс поринав у сон. У прозорих клаптиках серед хмар спалахували перші зірки, а молодий місяць намагався притьмарити їх меткими білястими промінцями.

Усі приваби цієї планети вже неабияк набридли екіпажу патрульного бота. Це спочатку все здається дивним і неймовірним, але коли термін служби минає – цілих десять років – усім байдуже, що відбувається там, за облавком.

Молодший єгер Оуфі запопадливо наводився очками на живу легенду місцевого відділу Галактичного Патруля шановного Ко Ерта. Оуфі блимав маківкою і намагався створити враження, що дуже уважно слухає стариганя. Навіть не єгер консультант, але командор – вищий титул у Патрулі – Ко Ерт стирчав у цій глушині вже три століття! Для Оуфі це було незбагненим. Хмаристі світи Асамблеї, їх рідна Лючія... Ко Ерт і чути не хотів про повернення чи, хоча б, якусь відпустку.

У молоді роки Ко Ерт набрався слави доволі непередбачуваного відчайдуха. Він колобродив, бродяжив серед зірок, займався якимись сумнівними оборудками... І раптом Ко Ерт затримався коло найбільш понурої і непривабної планети у Галактиці! Охоронці порядку, які вже стомилися від його безглуздих витівок, не перечили. Вони вирішили, що сфероїд Ко вже зовсім з'їхав з глузду.

Цивілізація на цій планеті була безнадійно відсталою, а саме життя разюче відрізнялося від усього, що спостерігали у світах Асамблеї. Зоряна Рада визнала аборигенів приреченими на еволюційну безвихідь. На якісь контакти із планетою наклали заборону і обмежились прихованим спостереженням. Воно тривало вже багато століть поспіль. Базу Патруля заснували якомога далі, на супутнику однієї із зовнішніх планет. Чомусь цей масивний, охоплений метановими хмарами світ був велетенською мертвою пустелею. У його могутній, на тисячі миль, атмосфері не виникали навіть примітивні органічні молекули. Вчені мужі зберігали мовчанку з цього приводу. Вони не змогли пояснити, чому життя виникло не тут, у метанових хмарах, а десь на внутрішній планеті у цілком несприятливих, здавалося б, умовах. "Не система, а суцільна аномалія...",– мимрили надрозумні сфероїди і здивовано чухали плішину на маківці.

Нечисленний персонал бази вивчав гігантський напіврідкий світ із дивною червоною плямою на екваторі і доглядав за внутрішньою планетою-помилкою. Бажаючих змарнувати біля цієї зірки декілька років було вкрай мало. Чергові вахти комплектувалися, переважно, стажистами і лейтенантами Флоту. Ко Ерт розпочинав службу молодшим єгерем, потім залишився патрулювати на другий термін, третій – і вже не повернувся у великий космос! Він безвилазно сидів у системі, став докою у місцевих справах, старійшиною бази, потім і командором. Останнім часом уже не було необхідності у частих патрульних рейдах. Істоти, що населяли планету, несподівано швидко прорвалися у світ хвильового зв'язку і просте вивчення електромагнітної аури значно полегшило стеження. Підглядали, прослухували... Безпосередні інспекції планети тепер могли мати небажані наслідки. Патрульні ховалися не тільки від здивованих поглядів сторопілих аборигенів, але й уникали все досконаліших засобів оптичного спостереження і радарних систем. Прикрі непорозуміння траплялися все частіше...

Ко Ерт, проте, не відмовляв собі в задоволенні брати участь особисто у кожному патрулюванні. Бот нишком підкрадався до планети, стрімко поринав на дно ріденької атмосфери, робив кілька обертів уздовж екватора і в помірних широтах, потім відхилявся до полюса, щоб використати його силові аномалії для швидкого і непомітного стрибка на орбіту. Патруль дивився, слухав, запам'ятовував. Уже на базі інформацію копіювала Мисляча Машина, оцінювала її, сортувала – і відсилала в Нагромаджувач Асамблеї.

Зараз Ко Ерт якомога зручніше прилаштувався на командорській шпильці. Вона здіймалася прямо з підлоги, простромлювала наскрізь кулясте тіло ветерана і проступала вістрям через плішину на маківці. Інші члени екіпажу також мали персональні шпильки. Ко Ерт оглянув підлеглих. Оуфі, стажист, жовторотий синявий сфероїд з миготливими вічками на череві. Бувалі пілоти Ліу й Атто. Вони розточилися біля основи своїх шпильок на безформні коржі, що означало дуже глибокий сон. Завершував коло проштрикнутих гострими шпичаками істот старший єгер планети Боа Трів – буркотливий, ядуче фіолетової масті лантух. Яскраво жовта цяточка на млявому тулубі єгеря виразно позначала депресію і байдужність до усього навколо. Так виглядало, що задоволений життям у цьому боті був тільки Ко Ерт! Командор озвучував необтяжений особливими сентенціями плин власних міркувань.

– Я патрулюю цю планету вже хтозна-скільки,– бубонив він, зауваживши, між іншим, що слухає його тільки Оуфі. Пілоти люто позіхали крізь сон, а старший єгер, як завжди, був присутній із глибоко відсутнім виглядом.

– Отож,– провадив далі командор,– не розкрию вам карколомну істину, що на планеті, яку ми доглядаємо, існує дуже дивна цивілізація.

   далі буде...

Copyright © Ігор Желем, 2000 - 2014  SF - хроніки